,

Рогуляк Михайло Васильович

Народився 27.04.1923 року. Був забраний до Німеччини 2 травня 1942 року з с.Підлісний Олексинець Городоцького р-ну. В товарному вагоні нас везли стоячи, не давали їсти й не відкривали дверей кілька суток.
Привезли нас у м.Мангайм на Рейні на завод Даймлер Бенц біля французького кордону. Там нас розмістили у великому бараку, який був біля річки. На другий чи третій день нас повезли на завод в столову. І так нас возили на роботу на машинах кілометрів 20 цілий рік. А на заводі ми збирали двигуни. Робили цілий день. Годували нас дуже погано, в основному бруквою.
В барку, коли вранці піднімали нас на роботу, тих, хто не міг піднятися, били. Одного разу Надаховський Петро (з нашого села) не зміг піднятися, його побили й він помер. Де він похований, не відомо.
Після роботи, в бараку, коли ми голодні й змучені приходили, щоб відпочити, поліцай прив’язував до вудочки кусок ковбаси й махав у нас перед ротом, хто зловить. Або заставляли скакати один через одного, щоб розвеселитися. А ми не могли навіть ходити.
Перекладачем працював Алекс, молодий хлопець з Києва, якого потім забили.
Через 1,5 року я не витримав, розкрутив грати в бараку й уночі втекли в ліс. Йшли горами, перейшли через Рейн. Йшли 2 тижні. В одному селі Рінбах нас взяла поліція. Ми сказали, що відстали від поїзда, й нас направили на роботу до бауера. Там я пропрацював до кінця війни.