Четыре книги воспоминаний бывших остарбайтеров под общим названием
«ПАМ’ЯТЬ ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО»

Всі ми, хто сьогодні живе, є у неоплатному боргу перед тими, хто загинув у справедливій священній війні за свободу і незалежність батьківщини, хто пройшов тяжкими шляхами війни і розгромив фашизм, але пішов з життя. Перед тими мирними людьми, які загинули від фашистської навали, яких позбавлено життя в газових камерах, спалено в печах крематоріїв, хто загинув від голоду, холоду, інфекційних хвороб, від непосильної рабської праці в неволі, помер по дорозі у вигнання.
Наш святий обов’язок – завершити величезний труд по увіковіченню їх подвигу і пам’яті, збереженню і підтримці символіки на місцях пам’яті і вічного покою.
Головним завданням наших видань є збереження і передача сучасному українському і світовому суспільству історичної правди, про долю українського народу – з першоджерел, за свідченнями самих учасників подій.

I КНИГА

II КНИГА

III КНИГА

IV КНИГА

… Люди в смугастих одежах з огидною блямбою “OST “ не були героями, які вкрили себе бойовою славою, але їхній подвиг у тому, що вистояли і витримали нелюдські випробування й знущання за колючим дротом казематів смерті, приниження і презирство до людської гідності.

Частина цих людей брала участь в антифашистському русі опору, наближаючи Велику Перемогу. В ті часи і після війни ці люди зуміли зберегти людську гідність, вірність своїй вітчизні.
Від початку Другої світової війни минуло майже 60 років, але люди мого покоління ніколи не забудуть канонаду гармат, гуркотіння літаків, вибухи снарядів і бомб, квартали розбитих будинків.
А ще спалені, порожні села, на дорогах розкидані, понівечені трупи людей. З війною до кожного дому прийшло горе.
Мільйони батьків залишилися без дітей, їхня старість без радості, їхнє горе довічне.

Мільйони жінок так і не дочекалися з війни своїх чоловіків, мільйони наречених так і не вийшли заміж.
Це означає мільйони ненароджених дітей. А скількох людей позбавлено життя в газових камерах, спалено в печах крематоріїв? А скільки людей зотліло в протитанкових ровах, ямах по дорозі до рейху?

Люди гинули від голоду, холоду , інфекційних хвороб.
Їхній життєвий шлях далі залишається нерозкритим в історії.

Більшість з них забуто вони ніколи не будуть названі, бо залишилися без імені, без прізвища, без фото.

Все книги вышли в свет благодаря титаническим усилиям и неиссякаемой энергии
Слесаревой Надежды Ивановны,
малолетнему узнику фашистских концлагерей.

Слесарева Надежда Ивановна

Малолетний узник фашистских концлагерей

Всі ми, хто сьогодні живе, є у неоплатному боргу перед тими, хто загинув у справедливій священній війні за свободу і незалежність батьківщини, хто пройшов тяжкими шляхами війни і розгромив фашизм, але пішов з життя. Перед тими людьми, які загинули від фашистської навали, яких позбавлено життя в газових камерах, спалено в печах крематоріїв, хто загинув від голоду, холоду, інфекційних хвороб, від непосильної рабської праці в неволі, помер по дорозі у вигнання.

Наш святий обов’язок – завершити величезний труд по увіковіченню їх подвигу і пам’яті, збереженню і підтримці символіки на місцях пам’яті і вічного покою.

Ці книги є джерелом відомостей про страждання народу України у фашистській неволі, бо в них наведені авторські свідчення людей, що безпосередньо пережили це страшне лихоліття, спогади яких мають документальну силу.
Книги стануть в пригоді вітчизняним та зарубіжним вченим , історикам, вчителям загальноосвітніх шкіл, викладачам та студентам вузів, письменникам і кінематографістам, працівникам ЗМІ.
Ми сподіваємся, що ці книги зможуть стати засобом формування антитоталітаристського і антимілітаристського світогляду у молодого покоління.