Ратушна (Єфременкова) Галина Іванівна

Народилася в дорозі до Німеччини, десь у лісі, в таборі тимчасового утримання, 23.03. 1944 року.
Мою маму, Єфременкову Клавдію Борисівну, 1921 року народження, уроженку с.Семячки Трубчевського району Брянської області забрали до Німеччини 12 вересня 1943 року, везли довго, часом зупинялись в таборах для поповнення вагонів людьми, скотом, лісом, то, казала мама, заготовляли ліс, вантажили, їх бомбили наші літаки, і ось 23 березня 1944 року вона народила мене.
Свідоцтва про народження ніхто не давав, добре, що не викинули дитину, замотала, чим було і так їх привезли до Німеччини у табір, куди саме вона не пам’ятає, потім привезли на станцію Ліх, де їх розбирали кого куди, мама попала до хозяїна на прізвище Шут, с.Мушенхайм, р-н Гіссен. Це вже було десь липень-серпень місяць 1944 року.
Була вона там разом зі мною до перемоги, їх визволяли американці, після визволення американці привезли їх до свого табору м.Вецлар, а потім у м.Торгаю, в обох цих таборах був перепис.
Потім американці перевезли наших людей до України в Новоград-Волинський Житомирської області.
Додому приїхала в серпні місяці 1945 року. Свідоцтво про народження на мене виписано у 1947 році, медкомісія установила дату народження 12 липня 1944 року, одірвавши почті 4 місяці, де вказано, шо народилась в с.Сем’ячки Трубчевського району, Брянської області.
Але я і не претендую на заміну дати народження.
Батько з війни не повернувся, мама ростила мене як мати-одиначка.
У 1950 році пішла до 1-го класу, закінчивши 7-м класів у 1958 році, пішла працювати до колгоспу «Вірний путь» свинаркою, відгодовувала 60 свиней.
А в 1960 році у серпні місяці поїхала до тітки у Мурманськ, де пішла навчатись у будівельне училише Л 4, а після випуска у 1962 році, отримавши спеціальність маляра 3 розряду, по направленню поїхала працювати у м.Североморськ на будівництво, проживала у гуртожитку.
У 1962 році у вересні вийшла заміж за українця Ратушного Петра Дементійовича, уроженця Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, який там працював після армії.
У 1967 році переїхали в Городище, маючи двох дітей, дочку і сина, тут працювала до 1972 року бригадиром малярів, а потім закінчила курси друкарок і перейшла працювати у юрконсультацію, а у 1974 році перейшла працювати секретарем-кадровиком на дрібнооптову базу.
У 1977 році народилась третя дитина — дочка, яку й досі навчаємо, закінчує Уманську аграрну Академію.
У 1986 році перейшла працювати у колгосп ім.Т.Шевченка друкаркою, де працювала до виходу на пенсію в 1999 році пішла на пенсію.
З дня створення відділення колишніх малолітніх в’язнів-жертв нацизму була обрана членом Ради, а з травня 2002 року — голова відділення.