Шаматовська (Непомняща) Надія Олексіївна

У 1943 році окупанти з усього Керченського півострова вивозили мирне населення міста Керч й ближніх сіл ешелонами. Наш дім у с.Войново Приморського р-ну (тоді Катерлез) фашисти знищили за те, що батько воював там же мінером Кримського фронту — Непомнящий Олексій Савелович, 1906 року народження, кавалер багатьох бойових нагород за подвиги в Криму (помер у 1972 році). Його дружину — Непомнящу Євгенію Павлівну, 1906 р. зі мною, їх донькою, Непомнящою Надією Олексіївною, 1936 р. народження разом із іншими в’язнями вивезли з м.Керч ешелоном у жовтні 1943 року. Ешелон вночі підходив до станції Джанкой, з\д вузол горів, його розбомбила радянська авіація. Все горіло. Колії були підірвані, горіли ворожі ешелони зі зброєю…
Ешелон із нами, керченськими в’язнями повернули на вцілілу ділянку залізної дороги — на Перекоп. На станції Воїнка нас розігнали по концтаборах. Ми з мамою потрапили в концтабір для цивільного населення, що знаходився між селами Дермидрошан і Монастирка та озером Керлеутським. Моя дитяча пам’ять зберегла розміщення нашого жіночого бараку, інших будівель та озеро. Дорослих ганяли на будівництво укріплень — Перекопу, Турецького валу та інших. З ними були й ми, діти — «діти війни», до самого визволення в квітні 1944 року.
Більшість, з ким були там, померли давно. З багатьма ми листувалися, але їх теж уже немає. Законодавство для статусу ветерана війни передбачило для нас одне, чого немає ніде й бути не могло — архівну довідку. Які архіви, де вони були… «Справи архіву писалися попелом. Долі людські ним писалися теж…».
Що був концтабір, в’язні, вигнане населення Керченського півострову, знає увесь світ. Сільрада свідчить про знищення будинків радянських патріотів, вивезення їх сімей… Але… в архівах Криму немає відомостей про людей, які були там й майже всі вже померли або загинули ще у війну.