Кобзар (Басанко) Марія Яковна

Я народилася 27 листопада 1927 року в селі Куликівка, Кам’янського р-ну, Черкаської області.
13 серпня 1929 року був заарештований органами ОГПУ мій батько, а в листопаді 1929 року нашу сім’ю: батько, мати й нас, п’ятеро дітей, вивезли на висилку, як куркулів на Урал, в Пермську область.
Батько, мати, один брат померли на висилці. Залишилося нас четверо.
Нас забрали в дитячий будинок. А в 1934 році, через п’ять років, я, дві сестри та брат повернулися в рідне село, жили в патронаті при колгоспі, пішли на навчання в школу й працювали в колгоспі на різних роботах. В 1941 році закінчила 6 класів, перед війною.
Під час війни працювала в колгоспі, вирощувала телят. Жила на фермі. В серпні 1943 насильно забрали і вивезли на роботу в Німеччину, місто Баденхаузен, танковий завод, де працювала робочою. А жила в бараках в лагері під охороною.

Працювала на одному заводі увесь час перебування в Німеччині до 5 травня 1945 року. В цей час англо-американська авіація розбомбила цей завод і табір. Дуже багато загинуло остарбайтерів, я була присипана землею, мене витягли ледве живу. Нас визволили американські війська, через тиждень нас — остарбайтерів — передали радянським військам, які нас відправляли до місця проживання на Україні.
На початку вересня 1945 року я приїхала в рідне село Куликівку, де працювала в колгоспі на фермі до квітня 1949 року.
У квітні 1949 року прийшла працювати в бурякорадгосп міста Кам’янка, Кам’янського р-ну Черкаської області на різних роботах, вчитися далі не було за що.
Освіта за 6 класів.
Вийшла заміж у 1952 року. Народила 3 сини.
Хлопці одружилися, мають свої сім’ї.
Чоловік помер у 1996 році.
Живу одна.
Вийшла на пенсію у 1991 році., одержую на сьогодні пенсію 58 гривен.
Здоров’я моє дуже погане, часто хворію, матеріально погано забезпечена.