Сербин Григорій Павлович

Народився в 1923 р., був завезений у 1942 р. в Німеччину, де робив на заводі (Шнайдер-Керн) в місті Нідергаль, який розташований на річці Коха – 100 км від Штутгарта, робив поліровщиком мікрометрів и штангелів, які мої цехи виробляли. Майстри цехів були Крин, Боши Доль. Доктором був Вуцпаха. Я носив на грудях значок ОСТ (зі сходу). Кожну суботу завод вихідний, а я ходив у місто до хазяїна на роботу, де робив різні роботи по хазяйству. Увечері той давав мені масло, молоко, хліб, ковбасу, які я мав їсти в добавок до пайка, який давали в лагері, де жили всі робочі зі сходу. У хазяїна Калич Капа було 3 сини: Карл, Альберт і Пауль, який приходив в лагерь і мене забирав до себе на роботу щосуботи, а ввечері приводив знову в лагерь. Був привезений в Нідергаль в 1942 році і робив до 30 квітня 1945 року, поки не звільнили американські війська.
Після перемоги 9 травня 1945 року нас вивезли на машинах у місто Десау-на-Ельбі й передали російським військам, які нас забрали і машинами привезли в місто Володимир-Волинськ, де було звезено 40 тисяч робочих, які були в Германії на заводах і у хазяїв. Із Володимир-Волинська нас відправили по областях залізницею, а мені було 200 км від Новоград-Волинська. Я купив квиток і приїхав сам додому 19 серпня 1945 року, де і зареєстрований у сільраді села Курчиці колишнього Городницького району Житомирської області. Дома застав матір, сестру Олю і брата Володю, а батько ще був у армії, після демобілізувався і прийшов додому. Почали строїти хату, бо жили в землянці. Я пішов у ліс на роботу по добичі живиці, де проробив до 1983 року і пішов на пенсію. Женився, маю двох дітей: дочка Ліда, 1950 року народження, і син Сергій, 1952 року народження, який зараз проживає в Росії, в м.Тюмені, а ми з дружиною живемо в с.Курчица, Новоград-Волинський район Житомирської області.