Лендєл Василь Михайлович

Я народився 22 січня 1926 р. в селі Крайня Мартинка Іршавського району Закарпатської області в селянській сім’ї. Чотири класи початкової школи закінчив в Ужгороді, де продовжив навчання в Державній реальній руській гімназії. Угорська окупація Ужгорода перервала моє навчання (3 клас), а спроби продовжити вчитися за його межами закінчились тим, що влітку 1939 р. (мені було неповних 14) у м. Міхайловці мене було відправлено на примусові роботи в Австрію. Далі повні чотири роки був робітником на будівництві високовольної лінії, на шахті по видобутку руди, в слюсарній майстерні, на залізниці в м. Зальцбург і його околицях. Восени 1943 р. мені вдалось втекти додому.
Після одного року роботи (серпень 1943 р. — серпень 1944 р.) в Ужгороді на механічному заводі я знову потрапив на підневільну роботу в угорський робочий табір, з якого втік уже перед приходом Радянської армії. В м. Кросно на початку листопада 1944 р. поступив добровольцем в 1-й Чехословацький арткорпус (артполк). Приніс і певну користь, але і дістав поранення та обморозив ноги. Маю інвалідність ІІ групи. Перед демобілізацією (серпень 1945 р.) перейшлов у Радянську армію, прийнявши радянське громадянство.
В Ужгороді працювава товарознавцем, шофером в Будинку офіцерів, літпрацівником, зав. відділом в газеті “Молодь Закарпаття”. Закінчив середню школу робітничої молоді, поступив на заочне відділення істфаку Ужгородского держуніверситету. Після 3 курсу (1953-1956 рр.) навчався у Вищій партійній школі при ЦК Компартії України в Києві, де здобув вищу освіту і спеціальність журналіст. Чотири роки (1956-1960 рр.) редагував Іршавську районну газету “Нове життя”. Далі перейшов на роботу в аппарат Закарпатського обкому Компартії України. Був консультантом-методистом, згодом — заступником завідуючого відділом пропаганди і агітації. Після закінчення Академії суспільних наук при ЦК КПРС в Москві став зав. відділом пропаганди і агітації.
Від 1968 р. до виходу на пенсію в 1987 р. працював в Ужгородському національному університеті старшим викладачем, доцентом зав. кафедрою філософії (13 років). Три роки 1980-1989 за відрядженням Мінвузу СРСР викладав філософію в Чехії. Маю ступінь кандидата філософських наук, звання доцента, десятки наукових публікацій, в т.ч. в Москві, Києві, за кордоном. Володію українською, російською, німецькою, угорською, чеською і словацькою мовами.
Маю близько 30-ти урядових нагород Радянського Союзу, України, Росії, Чехословаччини, Чехії, Словаччини, в т.ч. Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня, срібна медаль Чехії “50 років закінчення другої світової війни”. За громадсько-політичну роботу був нагороджений грамотами Закарпатського обкому та Ужгородскього міському КП України, Посольства СРСР в ЧССР, Всесоюзного товариства “Знання”, ЦК ВЛКСМ Закарпатської держадміністрації, Ужгородського національного університету. За період роботи в УжНУ отримав 15 подяк ректора.
В Чехословацькому корпусі піднявся до звання підпоручика, в Радянській Армії — до капітана. Працюю в ветеранських організаціях університету, міста, області — член Президії Закарпатської організації ветеранів України. В минулому був депутатом районної (в Іршаві) та обласної Рад депутатів трудящих.