Кот Андрій Микитович

Народився 15 вересня 1925 року в місті Нікополь Дніпропетровської області, українець. Під час окупації знаходився в Нікополі. Нас, юнаків, німецькі власті вигонили працювати в совхози, колгоспи, а восени 1942 року в жовтні місяці нас зігнали в казарму і під конвоєм із собаками повели на станцію Нікополь, де загнали в товарні вагони і при закритих дверях повезли до Німеччини. Довезли нас до зборного пункту в місто (не пам’ятаю яке, чомусь мені запам’яталося місто Зоест). Відібрали нас двадцять чоловік і повезли до м.Бадоуенгаузен на Везері.
Нас поселили в лагер, в дерев’яні бараки. Працювали на Везергютте, куди нас із лагеря водили лагерні поліцаї під охороною. Я працював в гале-3 на запиловці якихось металевих деталей, де працював до самого визволення американськими військами. В кінці квітня нашу Везергютту бомбили. Бомби упали на перші цеха, а наш цех був крайнім і ми встигли вибігти з території заводу в посьолок, який знаходився неподалік від Везергютти. Посьолок не бомбили, а от ряд домів, що знаходились перед Везергюттою, розбомбили. Незабаром вступили американці. Нас зібрали всіх і поселили в приміщенні авіашколи. Коли нас зібрали, то відправили на збірний пункт у місто Мінден. Тут ми уже були під охороною американських військ. Скільки тут були, не пам’ятаю.
Потім нас, усіх чоловіків, погрузили на вантажні машини і повезли до якогось міста (здається, м.Пархім), щоб передати Радянським військам. Прожили ми тут може місяць, а може й більше, поки не зібралось нас декілька тисяч. Коли всіх звезли, вистроїли нас в колону і пішки ми йшли до міста Волковиска. У Волковиску ми прожили деякий час, тут нас відібрали чоловік сто і залізною дорогою повезли на Донбас, м.Чистяково (теперішній Торез), на шахту № 21 імені Будьонного. Пройшли техніку безпеки і працював у лаві органщиком.
Потім мене перевели навалоотбойщиком, де і пропрацював до 1952 року. Тут я получив паспорт і трудову книжку і в 1952 році при допомозі Міністерства вугільної промисловості, міністра тов. Тевосьяна получив повний розрахунок і приїхав в Нікополь. У Нікополі поступив працювати на Южнотрубний завод робітником по удаленню наружних пороків труб. При медичному огляді у мене виявили антросилікоз І-ІІ легень (профзахворювання) і перевели на групу по профзахворюванню в 1963 році. Перевели мене на легкий труд, де пропрацював до 1975 р., а в 1975 році пішов на пенсію по старості. Декілька років працював після пенсії. У 1996 році переніс інсульт (у важкій формі) правого боку, хворію і тепер.