Полешко Володимир Павлович

Народився 04.05.1925 року в с. Дратув, Люблін. обл., Любартовський р-н, республіка Польща. 28 листопада 1943 р. поїхав в м. Люблін на базар і попав в облаву німців, як заложник. Пов’язали нам руки по двох і ставили на тротуар, так ми стояли десь 4 години, а потім нас погнали на КПЗ, де я був там 5 днів без їжі, тільки давали воду. Вночі багато людей забрали і розстріляли. Моє прізвище не попало, через 5 днів і мене, і тих хто залишився тут живий, вистроїли, погрузили на велику машину і відвезли в баню на Майдан. Переодягли в полосатий спецодяг, дали дерев‘яні колодки на ноги і табір 365. Табір був обтягнутий дротом і струмом. Кормили бруквою, морквою, капустою, хліба з тирсою 200 гр. на добу давали. Я був запряжений в шлеї, 9 людей з однієї сторони і 9 людей з другої сторони. Вивозили трупи з бараків і везли в крематорій. Вивозили бочки з туалетів. В бараках було по 450 людей, за ніч вмирало з голоду по 25 людей. Я жив в 12 бараку, четверте поле. Зі мною разом перебував Ян Кроч із Польщі. В концтаборі працював один німець з нашого села. Він мене і спас, відпустив мене на 2,5 годин, і я таким образом втік і залишився живий. В концтаборі я перебував з 28.11.1943 року по 01.04.1944 року. Моя мати старалася мене визволити, збирала підписи по цілому селу, що я ніде не замішаний і ні в чому не винуватий. Після концтабору я був дома і переховувався в лісі в ямі, де була насипана махорка, і так сидів, поки не прийшли радянські війська. 10.01.1945 року нашу сім‘ю евакуювали в Україну. В 1946 році мене примусово відправили працювати в шахту на підземні роботи в ш. Антрацит, Луганська обл. по 1949 рік. З 1949 року по 1954 рок працював водієм смт. Мізоч. а з 1954 р. по 1996 рік працював водієм в колгоспі ім. Леніна с. Озеряни, Дубеньський р-н, Рівненська обл. В даний час є інвалідом, ходжу на палицях, переніс ішемічний інсульт і потребую лікування та матеріальну підтримку.