Лось (Федоровська) Ганна Данилівна

Народилася 12.07.1925 року. 15 січня 1943 року мене, як і моїх односельців, силоміць закрили в приміщенні школи на три доби. Потім підігнали машини до школи й під конвоєм нас погрузили й відвезли до залізнодорожної станції м.Золотоноша. Загнали нас у вагони для перевезення худоби. По дорозі до Німеччини на вузлових станціях нас тримали сутками. Заносили нам воду (кип’яток). А харчі були з дому — сухарі й таке інше. Коли нас довезли до Німеччини, там був пересилочний пункт, де нас розформірували.
Нас забрала фрау Трун, начальник табору, й повезла у м.Берлін, адреса була: м.Берлін, Обершоневайде Вільхенміненгофштрассе, завод АЕГ-КВО (табір Кепенік Венденшльосштрассе).
Потім нас перевезли до іншого табору на Герінздорф. Бараки стояли в сосновому лісі. Разом з нами в таборі були італійці та французи. На роботу нас возили пароплавом під конвоєм, а річка звалася Рейн. Нас було з мого села Мельники 22 дівчини, одна з них померла — Дрига Даша. Працювали по 12 годин на добу. Харчування було дуже погане: 200 грам хліба, кип’яток уранці. На заводі в обід суп з брукви, один черпак. З табору майже не випускали, спали на 2-3 ярусних нарах, в бараках було холодно, сиро. Я застудила вухо, яке після того завжди болить, стала погано чути.
Так я пропрацювала 27 місяців, а в квітні 1945 року нас освободили радянські війська.