Роднюк Ніл Олексійович

Народився 3 травня 1925 року в селі Микулин Грицівського району Кам’янець-Подільської області. Згадує, як молодим юнаком у 18 років у квітні 1943 року був примусово вивезений до Німеччини. Загнали нас в товарні вагони, людей було дуже багато, місця було лише для того, аби було можна присісти, на зупинках давали лише воду, везли голодних, в тісноті та задусі. Привезли нас на прийомний пункт, розприділили кого куди. Мене відправили в місто Гладбек, працював на шахті «Цвекель» під № 2883, прохідником на 5 горизонті. Робота була тяжкою та виснажливою.
В бараках, де ми мешкали, було сиро і брудно, на нарах не всім вистачало матраців, якщо можна їх так назвати, не матраци, а одне лахміття. Годували так, аби не вмерти, недоїдання та важка праця виснажили мене так, що в шахті міг би і померти, та допоміг один із земляків, який працював слюсарем в ремонтній майстерні, він попросив, щоб мене перевели до майстерні. Спершу я працював підручним у німця Леоніса, потім слюсарем. Згадую, що працювали зі мною Григорій Третяк, трактористом він був, номер його 2853, і ще пам’ятаю Домінова Василя (кликали його Черепок), працював він слюсарем під номером 2841. Багато було хороших людей поруч у той жахливий час, та хіба усіх запам’ятаєш, пам’ять вже губиться, забуває, але не зтерлось з пам’яті те страшне лихоліття, що прийшлось нам пережить. Начальником табору був лагерфюрер Ламферман. Робота в фашистській неволі, на чужині, була каторжною, хто там побував, то це добре запам’ятав, відношення до нас було зневажливим і принизливим.
На початку квітня 1945 року всіх остарбайтерів під конвоєм вивели до міста Лінден, де 9-10 квітня нас звільнили американці. У Ліндені був збірний пункт, де збиралися остарбайтери і військовополонені. Начальником цього пункту був Положенцев, ім’я та по батькові забув, тут я знаходився до серпня чи вересня 1945 року. З американської окупаційної зони мене перевели до фільтраційного пункту, де проходив перевірку. Звісно, дуже хотілося до рідного дому, на рідну землю, але не судилося, мене як сина «ворога народу» відправили в іншому напрямку і вже в інший табір – в «Ураллаг».
Нехай ніколи на нашій землі не буде війни. Бережіть рідну землю як рідну матір.