ВСТУПНЕ СЛОВО
… Люди в смугастих одежах з огидною блямбою “OST “ не були героями, які вкрили себе бойовою славою, але їхній подвиг у тому, що вистояли і витримали нелюдські випробування й знущання за колючим дротом казематів смерті, приниження і презирство до людської гідності. Частина цих людей брала участь в антифашистському русі опору , наближаючи Велику Перемогу . В ті часи і після війни ці люди зуміли зберегти людську гідність, вірність своїй вітчизні. Від початку Другої світової війни минуло майже 60 років, але люди мого покоління ніколи не забудуть канонаду гармат, гуркотіння літаків, вибухи снарядів і бомб, квартали розбитих будинків. А ще спалені, порожні села, на дорогах розкидані, понівечені трупи людей. З війною до кожного дому прийшло горе. Мільйони батьків залишилися без дітей, їхня старість без радості, їхнє горе довічне. Мільйони жінок так і не дочекалися з війни своїх чоловіків, мільйони наречених так і не вийшли заміж. Це означає мільйони ненароджених дітей. А скількох людей позбавлено життя в газових камерах, спалено в печах крематоріїв? А скільки людей зотліло в протитанкових ровах, ямах по дорозі до рейху? Люди гинули від голоду, холоду , інфекційних хвороб. Їхній життєвий шлях далі залишається нерозкритим в історії. Більшість з них забуто вони ніколи не будуть названі, бо залишилися без імені, без прізвища, без фото.
